Заміж до іншої країни. Як підготуватись і що важливо знати.
Наш Експерт - Галина Бітнер-Шредер -сертифікований лайф та бізнес коуч, психолог, власниця Європейського елітного Шлюбного Агентства, консультант з питань знайомств з іноземцями, сімейного життя в міжнародному шлюбі, інтеграції та адаптації.
Наше питання:Як підготуватись до переїзду. Галино, змогли б ви поділитися якимось алгоритмом підготовки до шлюбу з іноземцем та переїзду до його країни. Що за чим?
Галина:Жінка має зібрати інформацію юридичного плану.Поцікавитися сімейним кодексом, законами про еміграцію, міграцію, що на неї чекає у разі такому й такому. Як правило, не прийнято думати про юридичну сторону. Ми і своїх законів не знаємо, не те, щоб знати закони іншої країни. І найжахливіше, що ніхто про це не думає.
При цьому я рекомендую не скупитися на себе, кохану, а поцікавитись у російськомовного фахівця-адвоката, який працює на території тієї країни, куди вона приїде, що і як.
Потрібно дізнатися все про Сімейний Кодекс у тій країні, куди збираєшся переїхатиі саме у адвоката. Вони тут є. Вони докладно розкажуть вам усі моменти. І потім, уже виходячи з отриманої інформації, думати, чи варто гра свічок.
І наступний крок, який я рекомендую, це приїхати просто в гості до країни чоловіка, з яким ти познайомилася, подивитися на цю країну та визначити для себе, чи готова ти в ній жити. Я вам щиро скажу, я люблю Італію, Іспанію. Голландія від мене за 50 км, я буваю там часто. Була я в Данії, Франції… Але, наприклад, в Італії я не хотіла б жити, особливо на півдні Італії… Це не для мене. Місцевий менталітет мені не підходить. Іспанія також.
Це важливо, тому що наступний етап, про який дівчина має подумати - це «навіть якщо я вийду вдало заміж, чи я адаптуюся в цій країні». Звичайно, дорогу здолає той, хто йде. Але… пам'ятаю мені надійшов лист від однієї жінки, де вона говорила: «Ось ви видаєте наших жінок за європейців, а ви знаєте, що вони зневажають і ненавидять нас. Я 15 років одружена, і мій чоловік робить все, щоб я забула батьківщину і т.д.
Я говорю в таких випадках: «Ну в чому проблема? Якщо ви такі нещасні з чоловіком, купіть квиток за 100 євро і летить назад до Нижнього Новгорода». Уявіть, 15 років він її любить, терпить, а вона нещаслива! І він мучиться, і вона нещасна… Це те, що вам потрібне? Впевнена, що ні
Жінки мають дуже добре засвоїти, що закони під час розлучення завжди на боці громадян країни. Вони ніколи не захищають іноземців. Жінка, не жінка... Все одно. Ось як у нас звикли: Я жінка! Ні. Там цього нема. Завжди захищають чоловіка, якщо він є громадянином. Ну, чи жінку корінну, якщо вона вийшла заміж за чоловіка-іноземця. За чоловіків пострадянського простору європейки одружуються вкрай рідко. Правду кажучи, наші чоловіки не котируються в іноземних жінок.
Я ось скажу про свою родину: ви думаєте, мій чоловік у захваті від чогось російського чи українського? Аж ніяк… Вареники не їсть, пельмені не їсть, борщ не розуміє, що це таке, салати… він каже, що це взагалі є неможливо. Це неправильне поєднання продуктів. Тобто. повне заперечення всього. Не дай Боже, я щось привезу в подарунок – навіщо це треба… Єдиний подарунок, який він приймає – це горілка та чорна ікра. До речі, горілку не пив до нашого знайомства. (сміється)
Жінкам необхідно поїхати подивитись країну. Жінці треба пожити у його країні, на його території. Подивитися, як він поводитиметься. Бо коли чоловік приїжджає до неї – він у гостях. На рівні підсвідомості – у гостях. А вдома – це вдома. Тому потрібно подивитися на чоловіка у сімейній, звичній для нього обстановці. Як він поводитиметься у своїй країні і в себе вдома.
Наступний важливий момент – не дуже слухати просто емігрантів.Поговорити – можна, поцікавитись – можна. Спочатку ви будете спілкуватися і дружити. Але не надто слухайте. Тому що життя емігрантів і життя у статусі дружини – це, як кажуть в Одесі, дві великі та 4 маленькі різниці. Ми маємо інші проблеми, завдання, стиль життя, статус.
Емігранти по-іншому приймаються суспільством. Навіть дуже багаті емігранти - вони не прийняті по-справжньому у вузькому колі. Мені кажуть: «Ой, та за гроші… Все можливо!» Я відповім, як в Одесі: "ой. я вас благаю!))". Наприклад, у Монако навіть не продають вдома росіянам, тому що не вірять у чистоту походження їх грошей. Це потрібно довести. Це, як у Бальзака, хто читав "Людську комедію" про графині де Ресто. Вона повела їх недостала. Тільки на раутах. А що таке раути? Це коли всі збираються, багато людей, а до особистої аудієнції не допускають.
І повірте, я знаю це точно – емігрантів у ближнє коло не допускають. Емігрантське середовище – це окрема історія. І інформацію від них потрібно фільтрувати. Їхнє життя – це не наше життя. Наприклад, коли я вийшла заміж за іноземця, я не знала таких речей, як: писати якісь офіційні листи, шукати щось для сім'ї, думати про платежі, що купити, як оплатити - все це робив мій чоловік…
Отже, важливо приїхати до країни, пожити із чоловіком, отримати відповіді на свої запитання. Запитання завжди будуть у жінки. Якщо їх немає, це дуже погано. Значить, вона живе у мріях.А мрії та реальне життя – це не одне й теж. Настане час, і це стане зрозуміло!
Далі буде...
Більше цікавих інтерв'ю з експертамитут
